А ты живешь по законам доброты, мудак?!
Мне посоветовали почитать:

1. Сирены Титана. Курт Воннегут.
2. Короли и капуста. О'Генри.
3. Луна и грош. Сомерсет Моэм.
4. Движущиеся картинки. Терри Пратчетт.
5. Империя ангелов. Бернард Вербер.
6. Пьесы Оскара Уайльда.
7. Гермен Гессе. Сиддхартха. Нарцисс и Златоуст. Игра в бисер. Степной волк.
8. Дина Рубина. На солнечной стороне улицы.
9. Рэй Брэдбери. Вино из одуванчиков. 451 градус по Фаренгейту.
10. Ирвин Ялом. Когда Ницше плакал. читать не буду, не идет
11. Ингмар Бергман. Сцены из супружеской жизни. Осенняя соната.
12. Харуки Мураками. Мой любимый sputnik.
13. Милорад Павич. на выбор
14. Умберто Эко. на выбор, но предпочтительно - Имя розы.
15. Шарлотта Бронте. Городок.
16. Джейн Остин. Гордость и предубеждение.

Мне посоветовали посмотреть:

1. High School Musical 1, 2.
2. Protege De La Rose Noire.
3. Merry Christmas, Mr Lawrence.
4. Eyes Wide Shut.
5. Drowning by Numbers.
6. Дежурный аптекарь.
7. Горменгаст.
8. Интуиция.
9. Кэш (Отпетые мошенники).
10. День радио.
11. День выборов.
12. Русалка.
13. Август Раш.
14. Время прощания.
15. Марли и я.
16. Остров (ру).
17. Весна, лето, осень, зима и снова весна.

Список распечатала. Вспомню университетские годы и офигительно приятную необходимость читать зарубежку!.. :)

P.S. Лето - это пора выполнения флэшмоба :).
P. P. S. Мне подкинули еще заданий подруга Ю. и  Sha.


@темы: Кино, Литература

11:03

А ты живешь по законам доброты, мудак?!
Tadaima! ^_____^

11:03 

Доступ к записи ограничен

А ты живешь по законам доброты, мудак?!
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

19:06

А ты живешь по законам доброты, мудак?!
Уезжаю :). Буду 11.07. Всем пока!

23:02

А ты живешь по законам доброты, мудак?!
Когда-то давно, примерно 4 года назад, Вождь принесла на ленты забавную распечатку феминистической направленности. Сегодня я разбирала старые бумаги - и нашла ее. Захотелось поделиться :).

много текста, но он того стоит

01:43

NPH - nyaa!

А ты живешь по законам доброты, мудак?!
Свунюсь от маленького Нила Патрика Харриса в роли Дуги Хаусера. Все-таки очень приятный сериал :). Сериал о том, как 16-летний мальчик-гений работает ведущим врачом в больнице. С одной стороны - серьезная работа, ответственность, неприятие некоторыми из взрослых коллег и борьба со стереотипами. С другой стороны - он обычный подросток, слегка наивный, непосредственный, немного озабоченный, иногда непонятый, особенно отцом, местами очень childish, и вообще маленький Нил Патрик невероятно милый :).









@темы: Нил меня пленил, Впечатления, Кино

22:48

А ты живешь по законам доброты, мудак?!
Колупаюсь с вишней. Когда буду - не знаю :(.
Бля, а ведь я ее даже не люблю! :(

16:03

А ты живешь по законам доброты, мудак?!
Вспоминала фик Аёси, который я бетила. Надеюсь, автор не против, что я дам здесь ссылку.
Игрушки для доктора (Yami no Matsuei, Мураки/Саки, PG-13, romance, angst).

@темы: Фанфики

14:44

А ты живешь по законам доброты, мудак?!
Интернет вернулся! Яху :).

А ты живешь по законам доброты, мудак?!
Из "Доктора Дуги Хауcера": посмотреть на пародию на "Привидение" и юного Нила Патрика.



@темы: Нил меня пленил, Кино

А ты живешь по законам доброты, мудак?!
4x19





АПД: 4х20



Как же они, наверное, прутся, когда снимают :).

@темы: Нил меня пленил, Кино

01:33

А ты живешь по законам доброты, мудак?!
Ищу момент из 4х19 с Барни, который хотела бы выложить. Не нашла :(. Зато есть и другие любимые :).



@темы: Нил меня пленил

01:03

А ты живешь по законам доброты, мудак?!
17.06.2009 в 15:48
Пишет  г-жа Лилит.:

Ух ты ж!
17.06.2009 в 13:39
Пишет  Donna Lu:

Обалдеть!
17.06.2009 в 15:04
Пишет  Erich von Manstein:

16.06.2009 в 23:24
Пишет  выпей_йаду:

Тыкать мышкой, крутить... и сходить с ума


URL записи

URL записи

URL записи

URL записи

13:39 

Доступ к записи ограничен

А ты живешь по законам доброты, мудак?!
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

15:44

А ты живешь по законам доброты, мудак?!
Еще один замечательный флэшмоб под песню Джули Эндрюз. Выложили у меня на сообществе.

14.06.2009 в 11:44
Пишет  Ettin:

Приятно было бы услышать утром )


URL записи

@темы: Видео

18:44

А ты живешь по законам доброты, мудак?!
Подумала о том, что хотелось бы глянуть русский Нотр-Дам, который с Макарским. Подумала-поискала на ютубе-посожелела.

Итак, возьмем Даниэля Лавуа - французского священника, в пении которого, по-моему, чувствуется страсть, одержимость. И актерская игра.


И - здрасьте - Маракулин (который, по отзывам, лучше Голубева). Он похож на Рикмана в гриме из "В поисках Галактики". Поет он хорошо, но выглядит и ведет себя - больно смотреть :(.


И Гренгуар! Я плакала. Если Валерий Леонтьев выровняет волосы, перекрасится в блондина и станет трансвеститом, то он будет выглядеть как этот дядя Дыбский :(.


А вот Бруно!.. :inlove: Вот это голосище! И не выглядит, как лох, хоть и с загадочным макияжем.


@темы: Впечатления, Видео

А ты живешь по законам доброты, мудак?!
03.06.2009 в 15:49
Пишет  Мерри:

Не могу удержаться :)
Это надо видеть всем! Вот это я понимаю, свадьба :jump:

Brian & Eileen's Wedding Music Video. from LOCKDOWN projects on Vimeo.



URL записи

@темы: Впечатления, Видео

А ты живешь по законам доброты, мудак?!
Я — дівчина, я — скрипка тонкостанна.
Я — ніжна ніч у зорянім вінку.
У мене тіло з білого туману,
Із сонця у хмариннім сповитку.

Несу я ніжність у світи жорстокі,
її бджолою брала я з століть,
Щоб в ці скажені і трагічні роки
Коханому хоть хвильку пробриніть.

Я хочу дати зоряного сина
Тому, що рветься крізь ракетний грім,
І докором хай буде ця хвилина
Тому, що зветься судженим моїм.

Ви шлюбну постіль стелите грошима,
Зірки у вас не сіються з руки.
Даровані золочені зажими
П'ють кров душі, як золоті п'явки.

А в мене ж тіло з білого туману,
Із сонця у хмариннім сповитку.
Я — дівчина, я — скрипка тонкостанна.
Я — ніжна ніч у зорянім вінку.

***
Були руки і ноги в соняшника,
Було тіло — шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром…
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду, —
І раптом побачив сонце
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск.
Воно їхало на вельосипеді,
Обминаючи хмари у небі…
І застиг він на роки і на століття
У золотому німому захопленні:
— Дайте покататися, дядьку!
А ні, то візьміть хоч на раму
Дядьку, хіба вам жалко?!
Поезіє, сонце моє оранжове!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриє тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.

***
Ми чуєм трав зелений крик,
Дощів задумані рефрени,
Це травень, вічний єретик,
Так з-під землі бомбить зелено
На рівні вічних партитур!
Ми чорні гори перегорнем,
Ми вдарим серцем в мур зажур,
Ми розквитаємося з горем
На рівні вічних партитур!
Летить прокльон в зимовий сон, -
Ми розкутурхаєм в двобої
Людський граніт, людський гудрон
Багряним громом сили тої,
Що нас розчахує з добра, -
Так б'ють з сердець протуберанці –
Повстанці сонця... Біль вмира
У грандіознім сонцетанці,
В космічнім клекоті тортур!..
Так розкошуємо з добра
На рівні вічних партитур!

***
Я — цинкова форма. А зміст в мені — вишні,
Терново-огненні запилені кулі,
Що зорі багряні пили на узвишші
І зірвані, п’яні лежать, як поснулі.
Я — цинкова форма. А зміст в мені — груші,
Суперниці сонця, світильники саду,
З республіки соків заблукані душі,
Підібрані в пелени в ніч грушепаду.
Я — зрізаний конус. А зміст мій до скону
Все незалежне, що вплине у мене:
Дині-дубівки чи промені хрону,
Чи гички хрумтливої тіло зелене.
Я — цинкова форма. А зміст не від мене.
Підвладне я часу, підвладне потребам.
Коли ж я порожнє в бутті цілоденнім,
Тоді я по вінця насипане небом.

***
Зелена брамо, одчинилась ти,
І вийшов я, годований вітрами,
Ще тьму вітрів лишилось перейти
Й вернути, як до мами, знов до брами.

Зелена брамо, ти з трави й води.
Земля зелена — ось зелена брама!
І кожен з нас йде звідти, йде туди,
Людина й лист — одна зелена драма...

Тож йди шляхетно і тримай свій стяг,
Лише добром ти нарихтовуй човни,
Мізерну мить ти вдома, не в гостях,
Тож мить мізерну вічністю наповни…

Світ твориться! По граму! Скільки драм!
З піску життя ці золотаві грами...
Тож не зрони, а сотвори свій грам,
Йдучи від брами і йдучи до брами...

***
Десь там, у найвищих глибинах,
Десь там, у найглибших висотах,
Таємниця вродилося, як пелюстина,
Як бджола в золотистих сотах.
Уся — з найтемнішого світла,
Уся — з найсвітлішого змроку
Борсалась Таємниця, то тьмава, то світла,
Долаючи купіль жорстоку.
Десь там, в найпалкішому холоді,
Ген там, в холоднючій спекоті,
Таємниця життя вибухала,
Золотиста і зірна насподі.
І жахала вона бездонністю,
І манила вона мерехтливістю.
У закони лягла беззаконністю —
Таємничою справедливістю.

***
Я дивлюся на світ здивовано,
І дивіння моє — здивування,
Все одивлене, все одивоване,
Дива дивові оддавання.

Я дивлюся на світ зачаровано,
Чари в чарах, чар чарування,
Все покроплено, все покраповано –
Чарів чара моя остання.

Я дивлюся на світ засвічено,
Світлом світла моя світлиця,
Свічка свічена, свіча моя вічна,
Моя свічечка білолиця.

Я дивуюся свому дивленню,
Я освідчуюсь світу світлому,
Такому юному, такому дивному
Моєму світові...

***
Горить горобина на білім листку,
На білім снігу палить долю хистку,
Туга і ясна, мов калина-дитина,
Горить горобина, горить горобина.

Горить горобина – чатує вона,
Зоріє в снігу, наче бризки вина,
Сміється із викликом, юна, невинна,
Горить горобина, горить горобина.

Горить горобина – намисто її
Порвали й розсипали губи мої,
І в цьому моя божевільна провина.
Горить горобина, горить горобина.

Горить горобина, мов кров на снігу
Пролив хтось в цю ніч, в цю шалену югу,
І все це сповиє бинтом хуртом.
Горить горобина, горить горобина.

Горить горобина – це сонячний гріх
Розсипало сонце по всюдах усіх,
Бо вся вона з губ – ось провина єдина.
Горить горобина, горить горобина.

***
Червоні троянди у чорному листі.
Фари червоні у чорному місті.
Губи червоні од пристрасті чорні,
Спалюють місто у чорному твісті.

Збілені білі – з безкров’я збілілі!
Червоні Гудзони в прачорному тілі!
Чорні до млості! Чорномажорні!
Вчаділі чорним! Громи почорнілі!

Чорне життя на білому світі –
Чорні попали до білих у сіті!
Та кажем очима, як правдою в корені,
Білки в чорних білі, як фари нескорені!..

***
Тисяча ворон тут кряче й кряче,
Триста тисяч літ життя неначе,
А малий цвіркун одне життя цвіркоче,
В тисячі секунд згубитись, видно, хоче.
Крапля з сонцем падає додолу
В мить малу, щемливу й захололу.
Я живу якусь секунду в світі,
Але все тримаю на приміті:
Тисячу ворон цих язикатих,
Крапелину із ворин рапатих,
Цвіркуна – малого одчайдуха,
Що на повні груди пісню дмуха,
Лист, і свист, і шемровіння гілки,
І контральто золотої бджілки,
Все минуще – суще та пропаще.
А себе тримати – щонайважче…

***
Я належу вітрові. Чому?
Сам того до тями не візьму,
Але твердо знаю, що вітри
Мою душу зносять догори.

Я належу сонцеві. Дива?
І мені ненависна моква,
І лиш сонця золоті стовпи
Мого духа золотять степи.

Я землі належу. Весь. До дна.
А до сонця золота струна
Тчеться вітром,
тчеться від землі –
Я пливу до сонця на крилі.

Душу носять по світах вітри.
Серце мчить крилато догори.
Я ж землі належу. До кісток.
До майбутніх буйних пелюсток.

***
Не дітись, не дітись мені від вогню!
О ноче, ночуй мене! Днюй мене, дню!
Куди не піду я, мов кінь вороний,
Мене здоганяє сам хрест вогняний.

Пекучий, палючий — на всі небеса,
І падає з нього вогненна роса,
Бо небо роздерто, і думи роздерті,
Три чисниці, може, лишилось до смерті,

Той огненний хрест, а на ньому і в нім
Палає мій син у кільці вогнянім,
Бо атомні цвяхи засаджено в руки,
Бо губи горять од пекельної муки...

Лиш я намагаюсь до нього іти,
Тікає він геть в несусвітні світи,
Лиш я намагаюся вирвати сина,
Де мучить його вогняна хуртовина,

Я прагну до нього — він прагне від мене,
І котиться німбом те коло вогненне...

Іван ДРАЧ

@темы: Литература, Цитаты

17:03

А ты живешь по законам доброты, мудак?!
Дорогие ПЧ! Если кто-то из вас хочет посоветовать мне посмотреть/почитать 3 фильма/книги, которые я постараюсь посмотреть/прочесть в этом году - посоветуйте :).
Тех, кто уже нагрузил посоветовал, просьба не беспокоиться :).

А ты живешь по законам доброты, мудак?!
Не знаю, зачем кое-кому (даже двоим кое-кому :)) понадобилось, чтобы я смотрела этот фильм. И вспоминала "Калигулу", хотя "Глаза" настолько круче, даже не на порядок. :) Он такой длииииный! Занимательный, признаюсь. Но длинный. И Том Круз так и не разделся...
Вообще каких-то конкретных впечатлений нет. Заинтересовало - не восторгнуло, но и не оттолкнуло. Даже жалко, что меня ни книги, ни фильмы в последнее время не впечатляют должным образом.
А наличие Сидни Поллака изумило. И удивило, что снят фильм по роману Артура Шницлера - того самого, который написал "Лейтенанта Густля" и еще что-то, что я читала в столовой и, наверное, именно поэтому не помню :).
А под конец фильма, в тот момент, когда печальноглазая Кидман сидела с сигаретой, возникло чувство дежа вю - и вспомнилась ее Вирджиния Вульф.



@темы: Впечатления, Кино